ЛОГИКА СОЗДАНИЯ НОВОСТИ

1.    Придумайте заголовок или его черновой вариант до того, как напишете новость, а не после
2.    Включите в свой заголовок глагол
3.    Глагол в заголовке не может быть в настоящем времени. Новость – это нечто уже свершившееся или объявление о чем-то готовящемся
4.    Не интригуйте, уточняйте. Заголовок «Президент погиб» не имеет права на жизнь в российском издании, если речь идет о президенте Зимбабве
5.    Вообще не приносите корректность заголовка в жертву хлесткости
6.    Не калькируйте чужие заголовки: чужие мысли труднее думать, чем свои
7.    Прочтите сообщение источника. Отложите текст. Напишите новость вслепую. Повторите
8.    Сначала пишите главное, потом все остальное. Главное выражено в заголовке
9.    Старайтесь использовать в новости как минимум два источника
10.    Не повторяйте одних и тех же фактов в одной и той же новостиЕсли после прочтения новости возникают вопросы, перепишите новость
11.    Если вопросы остаются, но ответа на них нет, напишите об этом
12.    Если ответ на возникший вопрос находится на расстоянии телефонного звонка, сделайте этот звонок
13.    Продумайте структуру статьи после первоначального сбора фактов, а не до
14.    Ответьте хотя бы на главные вопросы читателя: кто, что, где, когда, почему и зачем
15.    Найдите предысторию. Расскажите ее читателю, проясните контекст происходящего
16.    В тексте новости не должно быть вашего личного отношения. Эмоции недопустимы.
17.    Ваша новость должна вам нравиться, иначе это халтура и порожняк
18.    Более того, если вам не нравится текст, он не понравится и читателю
19.    Используйте микрохарактеристики – назовите в тексте политика политиком, и кинопродюсера – кинопродюсером
20.    Уместите все данные в 4-6 абзацев, если не можете – пишите статью
21.    Вы пишете не текст, а гипертекст. Не забудьте поставить ссылки везде, где они важны для понимания ваших слов и аргументации
22.    Новость должна нравиться с первого раза, потому что ее читают только один раз
23.    Не путайте правду с информацией: ваш текст лишь отражает сообщения источников, а не реальное положение дел

Антикоррупционное расследование: 10 советов

Изучение геометрии коррупционных схем, определение типа коррупции, изучение документов, ответ на угрозы, понимание препятствий, стоящих перед журналистом - это только некоторые аспекты понимания власти коррупции, которые называет Дон Рэй. По его словам, задача журналистского расследования заключается в том, чтобы найти видимые следы невидимых сил.
Журналист-расследователь, специалист по журналистским тренингам и консультант СМИ Дон Рэй предлагает десять советов тем, кто занимается расследованием коррупции. Его рекомендации основаны на модулях тренингов, которые он проводит по всему миру.

1. Переворачивание: Этот подход играет важнейшую роль в определении результатов коррупции, особенно в высших эшелонах власти – доказательства коррупции видны на нижних уровнях (см. примеры в Malawi Observer).

2. Определение форм и степени влияния коррупции: В коррупционных схемах всегда принимают участие более одного человека: для понимания того, как эти схемы устроены, какое влияние они оказывают, и как происходит вымогательство, необходимо рисовать треугольники, трапеции, пятиугольники и т.п., чтобы показать связи между действующими лицами.

3. Развитие и защита источников: Они ищут кого-то, кому можно доверить информацию: журналист должен понимать, что очень важно, чтобы ему полностью доверяли, что необходимо проверять факты и понимать, что источник должен быть вознагражден.

4. Определение типа коррупции: Чем сложнее становится законодательство, тем более сложные формы приобретает коррупция: совсем необязательно происходит денежный обмен, часто имеют место операции с собственностью, продвижением по службе, протекцией, привилегиями, различные виды подкупа и трудоустройство (или даже трудоустройство дальних родственников).

5. Документальные следы: Очень важно ознакомиться с документами, являющимися публичной информацией, хотя сами по себе они не создадут полной картины – это только начало. В то же время они могут натолкнуть на дальнейшее исследование других документов или людей.

6. Препятствия изнутри: В каждой стране журналисты сталкиваются с давлением, которое оказывается на них внутри их средства массовой информации. К сожалению, владельцы и менеджеры газет, радио- и телеканалов и сетей находятся на периферии организованной преступности или являются игроками: подобные ситуации требуют детального изучения и тщательного планирования.

7. Нужно все записывать: Расследование коррупции, требуют максимальной проверки и перепроверки больше, чем любой другой вид репортажа. Репортеры часто становятся мишенью для чиновников и официальных лиц, стремящихся использовать и дискредитировать журналистов, манипулировать ими. Тут нет места интервью "не для протокола".

8. Ищите союзников, которым можно доверять: Есть множество возможностей присоединиться к тем расследованиям, которые уже проводятся, и к тем группам или отдельным расследователям, которые уже собрали ценную информацию: Интернет предоставляет журналистам возможность доступа к всемирным сетям экспертов и потенциальных союзников. Кроме того, существуют местные организации, уже ведущие расследования в отношении тех лиц, которыми интересуетесь Вы.

9. Угрозы и месть: Это работа не для всех, журналисты должны представлять себе, насколько они и их близкие уязвимы. Очень важно знать, как следует себя вести, и как быстро реагировать на угрозы, как не впасть в панику и не удариться в бега.

10. Материал должен быть подготовлен для широкой аудитории: Репортеры часто стремятся писать об элите и для элиты. Безусловно, материал должен освещать ключевых игроков наверху, но он должен включать и жертв, и сообщников на каждом уровне. В конечном счете, материалы должны быть посвящены людям, и они должны помочь читателю увидеть картину, на которой видны видимые результаты тех сил, которые часто остаются невидимыми.

Источник http://irrp.org.ua/tutorials/instruction/1837-10-sovetov-o-provedenii-antikorrupcionnogo-rassledovaniya.html

Как писать больше статей

Информайция с блога http://copywriter101.blogspot.com/2008/03/blog-post_08.html.   (не "наша", но проста и полезна!)

Сегодня будет небольшой пост о том, как писать больше статей или текстов, т.е. другими словами, как повысить писательскую продуктивность.
Возьмем два случая: первый – вы страшно любите писать, занимаетесь этим в свободное время, начали писать, когда еще «под стол пешком ходили» :); второй – вы решили для себя, что хотели бы заниматься копирайтингом (или журналистикой), это вам интересно, но не знаете, с чего начать, откуда брать идеи, как заставить себя начать писать (особенно, когда рядом верная подруга – лень). Ясно дело, если вам писанина в принципе противна, то и разговора нет – наверняка у вам есть другие таланты, поэтому есть смысл развивать их.

В первом случае обычно несложно себя замотивировать на работу, т.к. по определению, писать вы обожаете. Во втором же варианте нужно над собой поработать. Смысл не в том, чтобы себя насильно заставлять. Нет. Нужно просто приучить себя делать определенные вещи, понимая, что этим вы хотите научиться зарабатывать деньги, да и просто развиться творчески.

Чтобы далеко за примерами не ходить, возьму себя. Сразу скажу, что я тоже учусь. Постоянно. Хотя мне очень нравиться писать, да и сам я филолог по образованию, тем не менее, бывает, что хочется поделать то-сё, а работа – то простаивает. Вот и приходится себя подстегивать. Главное – делать это правильно, чтобы не развилось отвращение к данному виду деятельности. Нужно ко всему подходить творчески, по-всякому стимулировать свои таланты.

Теперь, что касается непосредственно повышения количества и качества ваших статей. Думаю разбить всю инфу по пунктам. Итак:

1. Носите с собой маленький блокнот и ручку (или карандаш). Зачем? Так вы сможете фиксировать различные интересные мысли, которые в течение дня приходят вам в голову. Да не только мысли! Вас может привлечь какой-то заголовок или вы прочитаете познавательную статью, или даже объявление! Пожалуйста! После увлекательного чтения может возникнуть масса идей. Многие из них можно будет использовать в качестве задумок для статей.

2. Собственно, записывайте идеи! Не ленитесь! «Да ладно, потом запищу, щас некогда…» - и все, потом мы уже ничего не записали, прохлопали идейку! Чем больше вы будете записывать, тем больше идей будет появляться! Это, конечно, не научно доказанный факт, но на практике так и происходит. Возможно, что в обыденной жизни идеи приходят к нам и уходят, не будучи нигде зафиксированными. А когда начинаешь их записывать, то оказывается, что как будто идей стало больше. Может, мы просто их не замечали?!

3. Есть идея? Теперь нужно ее развить! Необходимо накопать больше информации в связи с вашей идеей. Можно читать книги-газеты-журналы, либо залезть в Интернет и набрать в поисковике заветное словечко (а может даже и фразу), отражающее суть вашей идеи.

4. Помните - любую интересную идею можно превратить в статью. Каждый из нас в чем-то разбирается. Каждому есть, чем поделиться с другими, т.е. нашим опытом, который у всех – разный и, посему, уникальный. Наши знания и опыт помогут нам генерировать множество идей, которые можно оформить в классный текст.

5. Вам кажется, что ваши идеи на бумаге выглядят как бред сивой кобылы?#%$№* Это не проблема. Совершенство приходит с практикой. Чем больше вы пишите, тем лучше вы пишите. Так в любом деле.

6. Пишите каждый день (или через день, главное – регулярно). Лучше, отведите конкретное время для ваших писательских «упражнений», так вы сможете избежать столь соблазнительного откладывания «на потом». Присмотритесь, когда вы наиболее трудоспособны в течение дня, когда можете хорошо сосредоточиться, когда в вас играет творческая жилка, тогда и беритесь за написание статей, но делайте это с полным вниманием, ни на что не отвлекаясь. В тоже время не доводите себя до изнеможения. Мы ведь не хотим потерять интерес к письму?! Пусть работа будет и остается творчеством.

7. Не пытайтесь сразу писать идеально. Подредактировать вы всегда успеете, а вот мысль если упустите, то придется потратить время и силы, чтобы все вновь восстановить. Правда, таких моментов становится все меньше со временем, если ваш профессионализм повышается. Тем не менее, сначала пишите, как есть; просто все, что идет в голову по теме статьи. Не ограничивайте свой мыслительный процесс, дайте ему свободу, и вы увидите, что со временем он сам будет выдавать уже «отредактированные» идеи и даже тексты.

8. Делитесь тем, что вы пишите, с другими. Бывает, что статья получилась просто ужасной. Однако друг или жена случайно прочитала ее и прошла в восторг. Ну, или хотя бы ей/ему просто понравилось. Да, со стороны вещи могут выглядеть иначе, чем нам кажется. Поэтому делитесь с миром вашим творчеством, вы от этого ничего не потеряете! Если кому-то не понравится, он может указать на ваши ошибки. Их вы сможете учесть в будущем, и так писать еще более совершенно. Ну а если кто-то оценит ваш труд, то вам будет, как минимум, очень приятно, а то и прибыльно:)

Наш P.S. 
любая статья начинается с идеи...
Смотрите чаще БАНК ИДЕЙ

Зразок журналістського запиту до МВС

_____________________________

МВС_________________________

______________________________

                                                                                від  _______________________

члена Національної спілки

журналістів України

адреса: ______________________

______________________

тел.: __________________

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗАПИТ

Шановний _____________________________!

У відповідності до ст. 34 Конституції України, ст. 35 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст. 9, 10, 28, 29, 30, 32, 33, 45 ЗУ «Про інформацію», прошу Вас:

1)    Прокоментувати події, які відбувалися ________________________

________________________________________________________

2)    Дати пояснення___________________________________________

______________________________________________________

3)    Чи відомо Вам, на яких підставах ____________________________

______________________________________________________

4)    ______________________________________________________

Прошу Вас також надати мені інформацію про те, які  заходи були вжиті і  про притягнення винних до відповідальності.

Зазначену інформацію прошу надіслати за адресою: _______________

________________________________________________________

Інформація потрібна для об’єктивного висвітлення вказаних подій в  засобах масової інформації.

Дякую за співпрацю.

Додаток: копія журналістського посвідчення.

Журналіст,

член Національної спілки

журналістів  України                                                   

Обов"язки журналіста

  ОБОВ’ЯЗКИ ЖУРНАЛІСТА

Згідно Звкона України «Про друковані засоби масової інформації  (пресу) в Україні»  журналіст зобов’язаний:

1) дотримуватися програми діяльності друкованого засобу масової інформації, з редакцією якого він перебуває у трудових або інших договірних відносинах, керуватися положеннями статуту редакції;

2) подавати для публікації об’єктивну і достовірну інформацію;

3) задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;

4) відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону;

5) представлятися та пред’являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації;

6) виконувати обов’язки учасника інформаційних відносин;

7) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.

Журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов’язків.

Взаємодія журналіста з правоохоронцями

3.     ВЗАЄМОДІЯ ЖУРНАЛІСТІВ З ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ ТА СИЛОВИМИ СТРУКТУРАМИ.

1)    Обшук та виїмка інформації.
Статею 177 Кримінально-процесуального кодексу України, встановлено, що підставою для проведення обшуку є припущення слідчого, що документи, у тому числі певний вид інформаційної продукції (відеокасети, аудіозаписи тощо), які мають значення для встановлення істини у кримінальній справі, знаходяться у приміщенні редакції ЗМІ чи в якої-небудь особи з числа працівників суб’єкта інформаційної діяльності.
Обшук у приміщенні ЗМІ може бути проведений за вмотивованою постановою слідчого із санкції прокурора чи його заступника, а в невідкладних випадках (перелік яких законом не встановлено) – без санкції прокурора, але з наступним його повідомленням у добовий термін. Проте, для того щоб провести обшук житла чи іншого володіння журналіста, слідчий має надати уже виключно вмотивовану постанову судді.
Джерела інформації можуть також вилучатися у межах кримінально-процесуального заходу виїмки, яка проводиться у випадках, коли слідчий точно знає, що певні документи знаходяться в конкретного журналіста чи в певному місці, скажімо, відео із зображенням злочинних дій чи документи про протиправну діяльність, отримані журналістом, знаходяться у приміщенні відеофондів телеканалу, редакції журналу і т.д.
Для проведення виїмки в приміщенні ЗМІ достатньо вмотивованої постанови слідчого, якщо ж слідчий має точні дані про те, що у журналіста є документи, важливі для кримінальної справи, вдома – потрібна вмотивована постанова судді.
Незважаючи на свободу слова й широкі права журналістів, журналісти та інші працівники ЗМІ, відповідно до статті 179 КПК, не мають права відмовлятися пред’явити або видати документи чи їх копії, які вимагає слідчий під час обшуку і виїмки. Видача і огляд документів, що містять дані, які становлять державну та/або банківську таємницю, провадяться з додержанням існуючих правил, що забезпечують охорону державної та/або банківської таємниці.
Разом з тим статтею 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" №540/97-ВР вiд 23.09.1997 гарантується право журналіста не видавати отриману в результаті службової діяльності інформацію та матеріали:
"Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі".
Як ми бачимо, на очі очевидна колізія норм. Але журналісти і ЗМІ мають право наполягати на чинній нормі закону "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" та непідкорятися незаконним спробам обшуку чи виїмки. Таку суперечку може вирішувати тільки суд, куди і варто спрямовувати у такому разі правоохоронців.
Більше того законодавство не встановлює вимоги щодо повної видачі інформацію, без залишання у ЗМІ копії інформації, або й навіть оригіналу.
Під час здіснення обшуку або виїмки правоохоронні органи зобов’язані чітко дотримуватися процедури обшуку та виїмки встановленої статтями 180-189 Кримінально-процесуального кодексу України та Законом україни "Про оперативно-розшукову діяльність".
Обшук і виїмка провадяться в присутності двох понятих і представника ЗМІ. Понятими повинні бути особи, не зацікавлені у справі. Понятими не можуть бути працівники правоохоронних органів або прокуратури, потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого. Основним завданням понятих є засвідчення відповідності записів у протоколі виконаним діям.
Перед обшуком або виїмкою слідчий пред’являє постанову представникові ЗМІ або іншого суб’єкта інформаційної діяльності, де проводиться обшук або виїмка, і пропонує видати зазначені в постанові предмети або документи. У разі відмови виконати його вимоги слідчий проводить обшук або виїмку у примусовому порядку.
У випадку початку обшуку чи виїмки представнику ЗМІ варто перевірити:
- повноваження осіб, що збираються проводити обшук або виїмку (уважно перевірте і перепишіть службові посвідчення цих осіб (прізвище, ім'я, по-батькові, номер посвідчення, коли і ким видане, посада, звання), чи співпадають фотокартки у посвідченнях з обличчями їх власників, чи дійсне посвідчення, дату, до якою воно дійсне);
- постанову на проведення обшуку, або виїмки (вона повинна містити номер та дату її винесення, номер та дату порушення кримінальної справи, щодо якої проводиться обшук (виїмка), підстави для проведення обшуку (виїмки). Окрім того, у верхньому правому куті постанови повинна стояти санкція прокурора (санкція прокурора не отримується в разі невідкладності проведення обшуку чи виїмки);
- наявність постанови суду на проведення обшуку або виїмки в приватному помешкані особи (у разі здійснення таких дій).
Також необхідно:
- записати прізвище, ім’я та по батькові, домашню адресу та телефон кожного з понятих для виклику їх до суду з метою захисту власних інтересів;
- вести фото та відео зйомку слідчих дій (законодавством не заборонено);
- уважно стежити за всіма діями слідчих, понятих та інших осіб, які беруть участь у проведенні обшуку (виїмки) (таким чином ви зможете вчасно помітити та припинити порушення з їхнього боку, наприклад, підкидання у ваше помешкання сторонніх речей (найчастіше - набоїв, зброї, наркотиків);
- невідкладно та голосно звертати увагу понятих на можливі порушення з боку слідчих.
Крім того, статтею 184 КПК України передбачено можливість проведення обшуку журналіста або іншого працівника ЗМІ та виїмки у них предметів і документів. Причому, слідчий може без постанови обшукати журналіста, якщо має достатні підстави вважати, що останній приховує при собі предмети або документи, які мають значення для встановлення істини у кримінальній справі.
Проте, якщо слідчі забажають оглянути ваші особисті речі або речі ваших співробітників, нагадайте їм, що ці речі не належать до майна підприємства, а тому для проведення обшуку (виїмки) щодо них потрібно вимагати окрему постанову. Перегляньте разом зі слідчими постанову про проведення обшуку (виїмки) та перевірте, на проведення яких дій вона видана. Якщо постанова видана на "обшук приміщення громадської організації" (установи, підприємства), то за такою постановою на обшук (виїмку) особистих речей можна не погоджуватися, а "достатність підстав" оспорювати.
У разі вилучення предметів і документів слідчий зобов’язаний пред’явити їх понятим та іншим присутнім особам і перелічити у протоколі обшуку або виїмки (чи в доданому до нього описі) із зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак.
Оскільки обшук (виїмка) проводяться лише у присутності представника підприємства, не варто допускати проведення обшуку паралельно в декількох кімнатах ЗМІ без контролю з боку його представника. У випадку порушення законодавства представнику ЗМІ, необхідно звернути на це увагу понятих та вимагати занесення відповідної інформації до протоколу обшуку (виїмки).
Представнику ЗМІ також необхідно вимагати внесення своїх заяв та зауважень до протоколу обшуку (виїмки) (наприклад, про порушення процедури обшуку чи виїмки, чи про причини знаходження у приміщенні ЗМІ певного документа або іншого носія інформації). Це право надається ч. 2 ст. 188 Кримінально-процесуального кодексу України. Якщо слідчий відмовиться вносити заяву (зауваження) до протоколу, нагадайте йому про вимогу ст. 188 Кримінально-процесуального кодексу України, і зверніть увагу понятих на цей факт, а також написати зауваження на окремому аркуші паперу та надіслати рекомендованим листом з повідомленням про отримання до відповідного органу разом із заявою на ім’я його керівника про порушення права ЗМІ, процедури обшуку чи виїмки, протизаконні дії працівників правоохоронних органів, тошо.
Про проведення обшуку або виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках, у якому зазначає наступне: підстави для обшуку або виїмки; приміщення в якому проводяться ці дії; дії слідчого і результати обшуку або виїмки тощо. При цьому, другий примірник протоколу й опису вилучених документів і предметів обов’язково залишається в редакції ЗМІ.
Перш ніж підписати протокол обшуку (виїмки), необхідно перевірити:
- чи правильно зафіксовано дії слідчих;
- чи заповнено всі графи протоколу, поставлено номер та дату складання протоколу;
- чи вказано підстави для проведення обшуку (виїмки);
- чи зазначено посаду та прізвище особи, що проводила обшук (виїмку);
- чи вказано приміщення ЗМІ, в якому було проведено обшук (виїмку);
- перевірити достовірність викладеної в документі інформації;
- закреслити вільні місця та графи в підсумковому документі (таким чином ви зможете бути впевнені, що в ньому не з'явиться те, чого не було на момент його підписання вами);
Протоколи слідчих дій в більшості випадків доцільно підписувати. Адже непідписання не тягне за собою ніяких юридичних наслідків. А у разі підписання, можна внести свої зауваження, які можна подіти рекомендованим листом і пізніше.
Якщо під час обшуку у вашому помешканні (установі) знайдуть предмети, заборонені законодавством, або ті, що підтверджують вашу вину у справі, вас може бути затримано. А слідчий може видати постанову про арешт.
2)    допит
Журналісти як громадян України користуються загальним імунітетом від безпідставного переслідування. Правовою основою такого імунітету є статті 19 та 60 Конституції України. Перша передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Друга встановлює, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
Процесуальний порядок допиту регламентується нормами КПК України (статті 107, 143-146, 166-171, 201, 300, 303, 304, 307, 308, 311), дотримання яких є обов'язковим. Недотримання процесуальних правил проведення допиту є порушенням закону і тягне за собою недійсність проведеної дії та недопустимість отриманих показань як джерела доказів.
Тому журналіст зобов’язаний виконувати лише ті вимоги працівника правоохоронних органів, які ґрунтуються на законі, і оформлені у чіткій відповідності до закону.
Якщо йдеться про здійснення допиту, то правові основи його проведення визначені у Кримінально-процесуальному кодексі України.
Особа може бути допитана як підозрюваний, як свідок, або як обвинувачений (однак цьому має передувати пред’явлення звинувачення).
І у першому і у другому випадку допит можливий виключно в рамках розслідування кримінальної справи або проведення дізнання, тому перше, чого належить вимагати від представників правоохоронного органу, – це інформації про те, на якій підставі проводиться допит.
Крім того, слід пам’ятати, що будь-яка особа (незалежно від того, чи є вона свідком чи підозрюваним) повинна викликатися на допит за допомогою повістки слідчого. У цій повістці має бути вказано:
- кого викликають;
- хто викликає;
- у ролі кого і для чого викликають;
- на який час і куди викликають.
Обов’язковість виклику з допомогою повістки передбачена у статтях 106 (для підозрюваного) 134 (для обвинуваченого) та 166 (для свідка) Кримінально-процесуального кодексу України.
Якщо працівник міліції вимагає проведення допиту, однак не пред’являє повістки слідчого, такі вимоги є повністю протиправними і можуть бути проігноровані без загрози застосування будь-яких санкції.
Щоправда, представники правоохоронних органів у таких випадках часто погрожують застосувати привід (примусове доставлення до місця проведення допиту). Однак така погроза (у разі відсутності повістки) є безпідставною, бо привід, у відповідності до статті 135 КПК, може бути застосований виключно у тому випадку, коли особа ухиляється від явки за повісткою.
Знаючи про те, що правоохоронні органи зобов’язані надати повістку, не слід забувати і про те, що вони позбавлені права проникати до вашого житла або заарештувати особу без санкції суду (ст. 29, 30 Конституції України, які повністю дублюються в КПК). Санкція суду – це письмове рішення суду, в якому має зазначатися, хто, коли, з яких підстав і з якою метою має право проникнути до приміщення певної особи або заарештувати певну особу. Отже, без санкції суду так само відверто можна ігнорувати погрози працівників правоохоронних органів застосуванням арешту чи вимоги впустити їх до помешкання.
Згідно зі статтями 143, 167 КПК України допит можна проводити у місці про¬вадження досудового слідства або в місці перебування допитуваного, як правило, у денний час. Допитувані дають показання віч-на-віч зі слідчим, за винятком випадків, прямо передбачених у законі (присутність захисника, педагога, законних представників неповнолітнього та ін.).
Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє його, в якій справі він викликаний, і попереджає про обов'язок розповісти все відоме йому в справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Потім слідчий з'ясовує стосунки між свідком і підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим і починає допит. Після того як свідок закінчить дачу показань, слідчий ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання). Будь-який допит завжди повинен супроводжуватись веденням протоколу.
В будь-якому разі ви маєте можливість скористатися правом, яке надає стаття 63 Конституції України (і КПК України), і відмовитись давати свідчення, посилаючись на те, що ви не можете бути змушені давати показання щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів: «Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається зако¬ном».
Отже, у випадку візиту представників правоохоронних органів з вимогою прибути на допит журналістові належить пересвідчитись у законності такої вимоги. Для цього необхідно вимагати вручення повістки слідчого, з якої можна отримати інформацію про зміст та підстави майбутнього допиту.
Якщо повістка працівниками правоохоронніх органів не вручається, їх вимоги можна повністю ігнорувати. При цьому треба пам’ятати, що увійти до вашого помешкання або заарештувати вас вони матимуть тільки при наявності санкції суду.
У тому разі, коли вимоги про допит оформлені належним чином, однак у вас існують підозри щодо дійсних підстав проведення такої слідчої дії, можна послатися на статтю 63 Конституції України і відмовитись давати показання або пояснення щодо себе.
Крім того, потрібно пам’ятати про статтю 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" №540/97-ВР вiд 23.09.1997, що гарантується право журналіста не видавати отриману в результаті службової діяльності інформацію та матеріали, імунітет від арешту чи затримання.

Гарантії захисту прав журналіста

2. ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ПРАВ ЖУРНАЛІСТА.

1.  Ч. 4, ст. 45-1 Закону України "Про інформацію" передбачено, що "умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснювані посадовою особою або групою осіб за попередньою змовою, тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України".
Відповідно до статті 171 Кримінального кодексу України "Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів", "умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років". При цьому "переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років".
Кваліфікуючою ознакою цього злочину є наявність суспільної небезпеки діяння.
2. Відповідно до статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за "неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню…" встановлено адміністративну відповідальність у вигляді накладання штрафу в розмірі від п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Механізм захисту свободи слова та діяльності журналіста передбачено Законом України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" №540/97-ВР вiд 23.09.1997. Статтею 17 Закону закріплено, що:
"Відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків або перешкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу.
Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі".
Таким чином журналіст, у зявзку зі здійсненням ним професійних обов’язків, не лише захищений законом від арешту, затримання, чи вилучення зібранних ним метеріалів, але й, злочинна діяльність проти особи журналіста прирівняна до діяльності проти працівника правоохоронного органу, й, відповідно до ст..ст. 343, 345, 347, 348, 349, тощо Кримінального кодексу України карається суттєвими строками позбавлення волі, аж до довічного ув’язнення.

Права журналіста

1.     ПРАВА ЖУРНАЛІСТА

“Журналіст” означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка регулярно або професійно задіяна в зборі та публічному поширенні інформації через будь-які засоби масової інформації (Додаток до Рекомендації № R (2000) 7).Права журналістів  гарантується низкою міжнародних нормативно-правових актів - Загальною декларацією ООН прав людини; Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; Міжнародним пактом про громадянські і політичні права; Окінавською хартією глобального інформаційного суспільства; Орхуською Конвенцію про доступ до інформації, тощо; та вітчизняним законодавством - статтею 34 Конституції України, Цивільним кодексом України, Законами України "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства" та іншими.
Гарантії діяльності журналіста і ЗМІ та захист професійної діяльності журналіста закріплені також в Конституції України, Кримінальному кодексі України, Кодексі адміністративних правопорушень, Законах України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про боротьбу з корупцією".
ЗУ «Про інформацію» закріплює право  громадян  України  на  інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності.
 ЗУ «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»
 визначає правові,  економічні, організаційні засади
державної  підтримки  засобів  масової  інформації  та соціального
захисту журналістів.
 За Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 року N 2782-XII      

Журналіст має право:
1) на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації;
2) відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами;
3) відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;
4) на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України;
5) переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації;
6) на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів;
7) по пред’явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;
8) звертатися до спеціалістів при перевірці одержаних інформаційних матеріалів;
9) поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під умовним ім’ям (псевдонімом) або без підпису (анонімно);
10) відмовлятися від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора;
11) на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.

Журналісти, які є членами Національної спілки журналістів України, мають також права, передбачені Статутом НСЖУ, а саме:
    брати участь у всіх заходах, що проводяться НСЖУ;
    обирати і бути обраними у створювані НСЖУ органи та отримувати інформацію про їхню діяльність;
    користуватись правами творчого працівника, визначеними чинним законодавством про професійних творчих працівників;
    вносити пропозиції, висловлювати і відстоювати свою думку з усіх питань, що пов’язані з діяльністю НСЖУ;
    об’єднуватися у творчі журналістські групи за інтересами;
    користуватися моральною, правовою, а в скрутних випадках – матеріальною підтримкою (за наявності можливостей) регіональних журналістських організацій та НСЖУ;вийти з членів НСЖУ.